Виховання дитини - це система накопичених суспільством теоретичних і методичних знань, наукових психолого-педагогічних розробок, досвіду народної педагогіки, індивідуальних батьківських знахідок. Ці знання безрозмірні, вони постійно трансформуються, змінюються, збагачуються новими фарбами. І, як будь-які знання, змушують людину думати, міркувати, шукати відповіді на питання, які виникають в ході оволодіння новими знаннями. «Примножуючи знання, множу скорботу», говорив пророк Еклезіаст.Батько, замислюється про виховання своєї дитини, відповідально підходить до результатів цього процесу, поводиться як дослідник. Він проникає в глибини педагогіки, психології, фізіології, намагаючись отримати відповіді на виникаючі в ході виховання питання. Сам процес виховання настільки великий, що знайдений відповідь на одне з питань, розсовує межі пізнання, створюючи ще тисячу нових питань, що стосуються уточнення, поглиблення і розширення отриманих даних.